Останній фронтовий лист від батька

Я свого батька, Федора Лазоревича Фотенка, ніколи не бачив, бо народився у листопаді 1941 року. Як мамі вдалось вберегти в окупації своїх чотирьох дітей, важко навіть уявити. Жили ми в селі на Кіровоградщині.

08 2Напевно, люди і доля допомагали. Пам'ятаю, мама розповідала, що до війни батько працював у колгоспі механізатором, був авторитетним веселим чоловіком, самоуком навчився грати на багатьох музичних інструментах. Шкільної освіти не мав. Листи з фронту писали замість нього бойові друзі. Останній лист написаний у жовтні 1944 року з передмістя Югославії. А в листопаді мама отримала похоронку. Ми до цих пір не знаємо місце поховання батька. Але пошуки не припиняємо. Подали заяви до відповідних міжнародних пошукових служб. Чекаємо. Так хотілося б привезти на могилу батька жменьку землі та живі квіти з України, вклонитись праху навічно молодому солдату Перемоги.

Іван Фотенко

На знімку: І.Ф.Фотенко з портретом батька­фронтовика і фрагментом його останнього листа.