КІПР

8-3Наприкінці липня вперше за два останні роки я вирішив поїхати відпочити. На Кіпр. Кажуть, це не найпопулярніший курорт для українців. Іспанія, Італія чи Крит користуються більшим попитом. Але, як я переконався, і тут наших співвітчизників предостатньо. Дехто виїхав одразу після початку великої війни, але сьогодні на Кіпр їдуть уже не в еміграцію, а просто на курорт.

Історії наших країн у чомусь схожі

Багатовікова історія острівної держави рясніє найдраматичнішими подіями, відомими нам ще зі шкільних підручників. У 331 році до н.е. острів був завойований Олександром Македонським, потім він став римською провінцією. У XII столітті Кіпр захопив англійський король Річард Левове Серце, але продав його знатній французькій династії Лузіньянів. Потім острів завойовують турки-османи, які володіють ним 300 років. Далі на кілька століть Кіпр стає англійським. Нарешті 1960 року, під час розпаду колоніальних імперій, острів здобув незалежність, незабаром ставши ареною сутичок між грецькою і турецькою громадами.

Ці зіткнення призвели до анексії турками майже третини території Кіпру. На окупованій території 1978 року було проголошено Турецьку Республіку Північного Кіпру, визнану тільки Туреччиною. До речі, загарбники мотивували збройне вторгнення необхідністю захисту турецьких співвітчизників. Чи не правда, щось схоже сталося і з нами у 2014-му?

Чи означає це, що кіпріоти щиро співчувають українцям? Частково так.

Що знають кіпріоти про війну з рф

Подорожі позбавляють ілюзій. Реальна ситуація завжди відрізняється від уявної. На Кіпрі справді співчувають нам. Як і в багатьох країнах Євросоюзу, тут приймали українських біженців. Чимало наших земляків тимчасово змінили прописку. На 1000 кіпріотів припадало 1,1 українця зі статусом тимчасового захисту. Друге місце за цим показником у ЄС посідала Чехія (0,9 на 1000 осіб). Українцям виплачували одноразово 340 євро.

Але сьогодні на середземноморський острів наші їдуть здебільшого відпочивати. Так само, як і інші європейці. Що знають кіпріоти про війну з рф? Небагато.

- Ви звідки? - запитує мене в Пафосі продавець супермаркету.

- Україна! - відповідаю.

- Маріуполь? - уточнює кіпріот.

Я розумію, що остров'яни в більшості своїй не в курсі, що відбувається в Україні. Вони співчувають нашому горю і Маріуполь для них символ великої біди. Згадав, як я летів до Кенії, і стюардеса оголосила: «Під нами Алеппо». Тоді для нас, пасажирів «Боїнга», це найбільше сирійське місто було синонімом біди. Просто бідою. Поза військовим контекстом. Так і кіпріоти співчувають нашому горю, але при цьому, не надто засуджують росіян. Для остров'ян жертви агресії та окупанти, просто відпочивальники, яких тут тисячі.

Господиня невеличкої приморської крамнички, дізнавшись, що я з України, винесла мені безкоштовно кілька помідорів. Помідори, щоправда, були так собі, але ж дорога увага.

Де побувати? Що купити?

Свою відпускну декаду я вирішив провести в Пафосі - у місті, де народилася богиня краси Афродіта і жив знаменитий оратор Цицерон. Тисячолітня історія адміністративного центру одного із шести районів Кіпрської республіки проглядається чи не в кожному камені. Сліди розкопок і археологічних пошуків видно всюди. Для любителя античності тут просто рай. Але оскільки я не любитель, мені в Пафосі було нуднувато.

8-1Сонця в липні-серпні на кіпрському курорті з надлишком, а цілющої вологи ні краплі. Торжество життя цілодобово оспівують мільйони цикад, але іншої живності не багато: скельні ящірки, жуки-чорнотілки і павуки-аргіопи.

Тому й екскурсія в Національний парк Акамас не справила великого враження. Спекотно і сухо! Природа не надто благоволить до липневих мандрівників. Якщо пощастить, тут можна побачити грифона вультура та муфлона. Але чи варто з нашим щастям сподіватися на везіння. Краще приїхати сюди ласкавою кіпрською зимою або ненав'язливою весною.

Зате влітку в Пафосі ідеальний пляжний відпочинок. Пісок або галька під ногами, гарантовано тепле море, підводні печери та гроти. Що ще треба для любителя водних процедур?

Найкращий місцевий пляж - Корал Бей. Належить він до категорії «Блакитний прапор», що означає найчистіша вода і повна безпека. Дістатися до чудо-пляжу без проблем: за 2 євро на муніципальному автобусі. Тож удень можна побалувати себе морськими ваннами, а ввечері просто погуляти чудовою місцевою набережною або відвідати який-небудь рибний ресторанчик, яких тут повно.

А що з цінами? Вони, як і личить, курортні. Ось розцінки тутешнього супермаркету: помідори - 3,5 євро за кілограм, картопля - 3,5 євро, морквина - 3,4 євро, баклажани - 4,85 євро, кавуни - 0,78 євро, дині - 0,98 євро. Рибні консерви коштують приблизно, як і в нас, -1,5-2,5 євро, а за морепродукти потрібно заплатити дорожче: за кг кальмарів - 11,95 євро, восьминігів - 19,50 євро.

Вечеря на двох зі стравами з тунця і якої-небудь меч-риби обійдеться в 50-60 євро. Майже як у Кривому Розі! Зі спиртного порекомендую командарію. Це десертне вино нагадує мадеру нашої юності. Трохи важкувато, зате після чарки-другої розумієш всю красу пафосного літа.

Кордон між миром і війною

8-2Утім, кайф заморського відпочинку зовсім не в делікатесах. Головне бачиться на відстані! Сам перетин кордону - подорож із війни в мир. Не чути виття сирен - уже казка. Просто милуватися в закордонному аеропорту тим, як через кожні три хвилини літаки безкарно стартують зі злітної смуги - диво. За цим можна спостерігати вічно.

Але іноді навіть за тисячі кілометрів війна нагадує про себе.

Одного разу в готельному номері виразно почув вибух: невже й тут усе повторюється? Але, виявилося, що неподалік вибухнув бойлер. НП, звісно, але не масштабна, а локальна. Як ми вже відвикли від таких звичайних, «мирних» вибухів!

Іншим разом розбудили якісь постріли. Але не «шахед» же! І це справді щастя: упевненість у тому, що в твій дім не прилетить ракета чи дрон. Така «світотерапія» дорогого коштує.

Але, як відомо, все хороше рано чи пізно закінчується. Відпустка завершилася і потрібно повертатися назад. У війну. До Кривого Рогу їду потягом з Одеси. Вагон без кондиціонера, що вже тепер розслаблятися. Ну а на вокзалі прибуття пасажирського потяга «вітає» повітряна тривога. Видихаю - вдома!

Олександр РОзумний