«Картопля по 40 гривень, сала у місті вже немає, аптеки закриті»: як живе Мирноград за кілька кілометрів від лінії фронту

Місто Мирноград на Донеччині з кожним днем фактично перетворюється на поле бою. На щастя, російські окупанти туди ще не зайшли. Але у південних кварталах населеного пункту, котрі майже прилягають до зони бойових дій і постійно обстрілюються, жити вже практично неможливо. За останній місяць місто покинули тисячі мешканців. За даними голови військової адміністрації, зараз тут залишається близько двох тисяч осіб. Серед них уже немає дітей -­ всі виїхали.

Мирноград стає непридатним для життя -­ він без газу, питної води та під щоденними обстрілами. Як виживають люди, розповіла місцева жителька Світлана, яка попросила не називати свого прізвища через безпеку родини.

- Людей станом на 10 вересня десь третина міста залишилася, -­ каже Світлана. ­- Це люди різного віку. Місто практично ціле, але є пошкодження, найбільше у районі «5/6». Шахти працюють, та роботі заважають працівники ТЦК -­ їх, якби то парадоксально не звучало, бояться більше, ніж обстрілів. Садочки та школи деякі зруйновані, є й цілі. Води питної немає ­- були фільтрувальні станції, та голова військової адміністрації наказав їх вивезти.

Лікарні та аптеки у місті закриті, банкомати не працюють, продукти є на ринку, в магазинах. Правда, господарів торгових точок змушують виїжджати -­ знову ж таки наказ місцевої влади. Тому працюють на свій страх та ризик. Щоб купити 10 літрів води, треба заплатити 50 гривень. Картопля -­ по 40 гривень, хліб ­- по 35. Сала у місті вже немає. Комендантська година в нас триває 20 годин на добу -­ від 15.00 дня до 11.00 ранку наступної доби. Часу катастрофічно не вистачає!

­ А що зі світлом у Мирнограді?

- Електроенергія є, але не у всіх. Наприклад, у нашому районі світла нема вже пару днів. 5 вересня з електропідстанції почав йти дим, зникло світло у мене в оселі та ще у 15 п'ятиповерхових будинках. Чоловік зателефонував до диспетчера АТ «ДТЕК Донецькі електромережі». Вони прийняли начебто заявку. Але робити ремонт підстанції збираються аж до 30 вересня. Коли я говорю їм, що місяць людям -­ а це і старенькі, й інваліди -­ сидіти без світла, відповідають: «Вибачте, там бойові дії».

Але ми ж тут живемо, ще й на роботу дехто досі ходить! В нас у підстанцію не прилетіла ракета, її не пошкодили обстрілом, просто пішов дим. Чесно кажучи, така байдужість просто вбиває…

Не всі мають можливість кудись виїхати. І чому ми повинні покидати своє рідне місто та землю? Ми у себе вдома.

­ Не цікавилися, скільки коштує виїхати з міста зі своїм майном?

- У Дніпро поїхав зна­йомий, то машиною туди вийшло 40 тисяч гривень, а так рахують 40­-50 гривень за кілометр. Евакуюватися допомагають посадовці таким чином: вивезуть до Дніпра на вокзал, знімуть відео -­ і роби що хочеш… Вже багато хто повернувся назад після такої евакуації! Тут, як співає Кузьма, «по-­моєму, чувак, нас кинули».

­ Що змушує людей, попри важку ситуацію, залишатись у Мирнограді?

- Залишаються тому, що краще померти людиною, ніж десь бідувати… У мене домашні тварини, а з ними беруть неохоче на квартиру. Та й за житло потрібно платити наперед. У мене такої можливості нема. А ще мешканці залишаються у Мирнограді тому, що люблять своє місто по­-справжньому!

P.S. Тим часом ворог продовжує тероризувати мирне населення Дніпропетровщини. Так, у понеділок ворожі війська стріляли по Нікопольщині. Застосовували дрони-­камікадзе, відкривали вогонь з артилерії, скинули боєприпас з БпЛА.

У Марганці постраждали двоє людей. За допомогою до медиків звернулися чоловіки 48 і 86 років. На щастя, їхньому життю нічого не загрожує. Але хата старшого потерпілого через атаку зазнала значних руйнувань.

Загалом у місті потрощені шість приватних будинків. Один з них зайнявся. Пожежу приборкали. Пошкоджені також чотири господарські споруди, лінія електропередач та газогін. Гучно було і в інших населених пунктах Марганецької громади.

Палав будинок і у Нікополі. Вогонь рятувальники загасили.

Вікторія МИКИТЮК