Вижити в мороз: реалії трьох криворізьких будинків
На самому краю Кривого Рогу, на вулиці Івана Сірка, розташувалися три двоповерхові будинки №№70, 72, 74. Поряд приватний сектор. З іншого боку житловий масив Північного ГОКа, але ці три будинки стоять окремо від усіх.
Район гарний, влітку тут усе потопає в зелені. Навіть зараз видно, що ці три будинки колись були доглянутими: мешканці влаштовували суботники, усували дрібні несправності, облаштовували прибудинкову територію. Але прийшов час, коли і люди постаріли, і будинки занепали.
Усю цю зиму в будинках не було опалення. Спершу, на початку опалювального сезону, людям було не так важко, бо вони могли користуватися електрообігрівачами. Оскільки в усіх трьох будинках відсутнє опалення, світло там за графіком не відключали. Нагадаємо, таке рішення було прийняте на урядовому рівні наприкінці минулого року. Офіційну заяву зробив віцепрем’єрміністр України міністр енергетики Денис Шмигаль. Він зазначив, що житлові будинки з електроопаленням визнані критичною інфраструктурою, і в таких будинках світло не відключатимуть за плановими графіками, щоб люди могли зберігати тепло навіть у складній енергетичній ситуації. Крім того, Олексій Кулеба віцепрем’єр та міністр розвитку громад і територій України говорив, що в регіонах були випадки, коли будинки без опалення підключали до електропостачання, і їм світло не відключали, щоб компенсувати відсутність тепла.
Але чого варті слова віце-прем’єрів, коли є людська заздрість? Жителі приватного сектору, які, мабуть, не могли ні їсти, ні спати, коли бачили, що в трьох будинках горить світло, а у них його відключають на 18-20 годин на добу, почали дзвонити та писати скарги в усі інстанції. І домоглися свого! Місяць тому, коли в Кривому Розі настали сильні морози, світло в будинках №№70, 72 та 74 теж стали відключати за графіком. Люди втратили єдине джерело обігріву електронагрівачі. Температура в квартирах опустилася до 10 градусів і нижче. Містяни мерзли в прямому сенсі слова.
- У цьому опалювальному сезоні у нас опалення не було, - розповідає 79-річна Марина Тисячна, яка запросила нас у свою квартиру, що знаходиться в будинку №74 на першому поверсі. - Куди ми тільки не зверталися: ходили, писали, дзвонили усе марно. А нещодавно навіть лист президенту надіслали.
Жінка говорить, що причину відсутності опалення мешканцям так і не озвучили.
Люди зверталися до своєї управляючої компанії «Уют2011» з вимогою провести ревізію труб опалення та замінити пошкоджені. Але їм відповіли: «Усі комунікації в робочому стані. Проривів немає». Тобто проблема не у внутрішньобудинкових комунікаціях. І порадили мешканцям вирішувати це питання, залучаючи працівників тепломережі.
Марина Тисячна, як колишній спеціаліст (працювала 30 років начальником зміни в тепловому цеху), висловила припущення, чому ні в її, ні в сусідніх будинках немає опалення.
- Тепловики не можуть знайти причину, чому в нас немає тепла. А я думаю, вони десь загнали бруд у систему, забилася «обратка», - припустила Марина Григорівна. - Потрібно продути систему компресором. Але ніхто цього не робить, на наші звернення не реагують. Якщо вони не в змозі знайти причину, значить, хай на наші три будинки поставлять мінікотли. А ще й води у нас майже немає. Напір дуже низький: струмінь тече менше ніж сірник. У мене по всій квартирі баклажки стоять.
Літня жінка живе сама. Її син воює вже два роки. Останній місяць вона нічого про нього не знає з військовим немає зв’язку.
- Як відправили його на передову на початку лютого, він там і досі немає ротації, нікому замінити його та його побратимів. Я так сподіваюся, що з ним усе буде добре, і коли він повернеться, йому дадуть відпустку. Він був тяжко поранений, йому потрібна реабілітація.
І тут же повертається до наболілої теми:
- Сусіди з приватного сектору поскаржилися, що у нас горить світло, тепер нам його відключають. Я вас дуже прошу, допоможіть, щоб нам світло хоча б не відключали, ми ж мерзнемо, - заплакала вона.
Ми вийшли на двір. Там були мешканці усіх трьох неопалюваних будинків.
- У нашому будинку опалення за всю зиму не було, а рахунок за нього за січень прийшов на 1800 гривень! розповідає Аліна Мнацаканян. - До речі, у мене звичайна двокімнатна квартира.
Жінка в Кривому Розі проживає з 1998 року. Колись вона була змушена разом із сім’єю тікати від війни в Нагірному Карабасі.
- Звідки така сума? - продовжує вона. - Справа в тому, що ми платимо за тепло за лічильником. Але минулого місяця не могли потрапити у підвал, щоб зняти показники і передати їх, от нам і нарахували повністю. Чому не могли потрапити? Бо, коли лопнули труби опалення, вода затопила підвал. Плюс із минулого року його затоплює каналізація - теж тріснула труба. Таким чином, до лічильника зараз доступу немає. Минулого року мені довелося залишити свою квартиру і наймати іншу, бо дихати дома було неможливо через неймовірний сморід із підвалу. Звісно, я та мої сусіди намагалися домогтися від «Уюту» заміни труб, вони усі в підвалі непридатні. Три листи їм надіслали, крім того, постійно їм телефонували і їздили до них. І одного разу нам письмово відповіли, що зроблять це у третьому кварталі 2025 року. Але не зробили. Тому більше сенсу звертатися до цієї управляючої компанії не бачу. До речі, мені за послуги «Уюту» минулого місяця прийшов рахунок 218 гривень.
- Ми самі чистили каналізацію, - говорить мешканець 74-го будинку Олександр Коваленко. - Я рік тому приїхав із сім’єю до Кривого Рогу з Покровська. Наш будинок там розбомбили, тож ми стали переселенцями. Навіть уявити собі не могли, що у нас у Кривому Розі можуть бути такі серйозні проблеми!
Виходить, що мешканці самі чистять каналізацію, хоча за це мав би відповідати управитель, і ще платять «Уюту». Нонсенс.
- Яке у нас може бути тепло, обурюється Олександр Коваленко, - тепловики розрили весь двір, але труб замінили всього 12 метрів, на інші поставили хомути. Закопали і поїхали. Бруд залишили такий, що з під’їзду вийти неможливо. А толку? Опалення все одно немає. Ви подивіться, якого малого діаметру труби вони проклали по поверхні, чи може через них зайти нормальне тепло до будинку?
Сусіди розповіли, що в одній із квартир проживає кадровий військовий із дружиною. Три роки тому на війну забрали їхнього єдиного сина, і він зник безвісти десь під Курськом. Ця новина підкосила пенсіонерів. Зараз у батька військового пенсіонера рак, він не встає з ліжка, за ним доглядає дружина. Через холод у квартирі, відсутність світла та нормального напору води цим людям дуже важко.
- Якби був син, їм було б значно легше, він би допомагав, - кажуть люди.
Ще в одній квартирі живе багатодітна сім’я. У холоді намагаються не захворіти п’ятеро маленьких дітей, старший із яких ходить у третій клас.
Тут же живе мобілізований через поранення Олександр. Він довго лікувався в шпиталі, зараз змушений жити без опалення вдома.
У 72-му будинку проживає Зоя Ворожко. Її онук Віталій, кадровий військовий, з початку війни на фронті. 24.02.2022 року пішов до військкомату і зять Зої Петрівни Олександр. Він висловив бажання захищати Батьківщину разом із сином.
- Його не хотіли брати, - згадує Зоя Ворожко, - бо у нього цукровий діабет. Але він наполіг на своєму. І вже чотири роки воює разом із Віталієм. А моя дочка Наталія - волонтер, усі ці роки допомагає ЗСУ. Я пишаюся ними.
Зоя Петрівна зараз живе одна. В її квартирі теж дуже холодно, гріється газом кладе на плиту дві цеглини, щоб тепла віддавалося більше. І чекає на онука із зятем з фронту. Вірить, що вони, як і тисячі наших військових, повернуться додому переможцями, Україну відбудують, і вона стане процвітаючою державою.
На такій позитивній ноті хотілося б закінчити цю статтю. Але боротьба за тепло та гідні умови для людей ще не завершена. І поки керуюча компанія та тепловики не знайдуть рішення, мешканці трьох будинків на краю Кривого Рогу продовжують чекати допомоги та вірити в краще завтра.
Олена Чернічкіна
04.03.2026