Рятувальник Сергій Нижник:«Ми зробили тунель, туди залізли гірничорятувальники й допомогли їй вибратися на поверхню. Жінці дуже пощастило залишитися живою»

Сьогодні наш співрозмовник -­ Сергій Нижник, начальник караулу 14-­ї Державної пожежно-­рятувальної частини 3-­го державного пожежно-­рятувального загону Головного управління ДСНС України в Дніпропетровській області.

На посаді перебуває близько шести років. До цього працював пожежним інспектором в інших частинах.

В 2013 році Сергій закінчив навчання в Академії ім. Героїв Чорнобиля в Черкасах і почав працювати на посаді інспектора 17­-ї частини, яка знаходиться в Інгулецькому районі. Опісля працював у 12-­й частині, в Покровському районі, а згодом перейшов до 14-­ї, в якій працює зараз.

Коли Сергій заступає на чергування, то на чолі караулу виїжджає на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, які трап­ляються в Саксаганському районі, а також, якщо виникають масштабні руйнації та події, виїжджає на допомогу колегам з інших районів.

­ Сергію, розкажіть про свій підрозділ. Як себе поводить особовий склад під час виконання завдань?

-­ З досвідом набуваються навички, приходить автоматизм в реакції на певні події, професійна холоднокровність, коли рішення приймаються без паніки, без зайвого поспіху. Звісно, якщо приходять молоді співробітники, то напочатку в їхніх діях присутня тривожність, але існують певні інструкції та, можна сказати, шаблони в реакції на певні події. Крім того, поруч завжди є досвідчені колеги, на яких наша молодь рівняється. Під впливом впевненості та професіоналізму старших, молодь швидко набуває необхідних навичок.

­ Чи є якісь особливі інструкції, які не дозволяють вам відступати в певних небезпечних ситуаціях?

-­ Є певний прописаний алгоритм дій, але всі інструкції також направлені на збереження життя та здоров’я як людей, котрих рятують, так і самих рятувальників. При явній загрозі життю рятувальника, коли в небезпеці лише матеріальні цінності, перевага віддається життю.

Хочеться зауважити, що в людей звідкись сформувався стереотип, ніби пожежні можуть приїхати на ліквідацію пожежі без води, або без достатньої її кількості. Ні, на ліквідацію пожежі чи будь­якої ситуації пожежний автомобіль виїжджає з повною цистерною води. За нормативними документами нам заборонено виїжджати неукомплектованими.

Якщо виникає потреба, після прибуття на місце події і оцінки ситуації начальник караулу викликає додаткові цистерни з водою.

­ Ми звернули увагу, що у вашому розпорядженні всі машини парку нові. Вам часто оновлюють автопарк?

­- Більша частина машин, які знаходяться зараз в оперативному розрахунку, прибули з­-за кордону, в рамках гуманітарної допомоги. Це оновлення автопарку почалося практично одразу з початком війни у 2022 році. Спершу надійшла одна партія, а згодом відбулася заміна всього парку.

­ У вас були цікаві виклики?

-­ Один із цікавих та трішки кумедних випадків, це коли кіт заліз на високе дерево, і нас викликали, щоб ми допомогли його зняти. Ми зняли це чудо, а коли передавали господарям, кіт вислизнув із рук та заліз на сусіднє дерево. Нам довелося знову знімати його, вже з іншого дерева.

Ще один випадок, коли нас викликали «на змію» в квартирі, але по приїзді ми знайшли лише скинуту шкіру змії на підвіконні. Сама власниця цього костюму вже десь поділася. Це було на першому поверсі багатоквартирного будинку. Ми ретельно обшукали все навколо, але винуватицю переполоху не знайшли.

Ще одна змія «орендувала» робоче місце бухгалтера на підприємстві. Нас викликали через те, що робітник не міг потрапити в свій кабінет. У нього на столі навколо Wi­-Fi роутера, обкрутилася змія, і допоки ми її не дістали, робітники боялися ввійти до кімнати. Це відбулося в приміщенні одного з палаців культури Саксаганського району.

­ Сергію, зараз у самому розпалі вступна кампанія. і, напевно, у Кривому Розі є молоді люди, які хочуть стати рятувальниками. Не підкажете, де в Україні є профільні навчальні заклади? У Дніпрі, наприклад, є?

­ Є в Черкасах, Львові та Вінниці. А у нашому обласному центрі розташований лише навчальний центр.

­ Рятувальники мають бронь?

­ У 90% рятувальників бронь є.

­ Ви та ваші колеги завжди виїжджаєте на «прильоти». На якому з них ви були востаннє?

­ Востаннє я виїжджав на місце «прильоту» на дитячий майданчик 4 квітня.

­ Коли прилітає в будівлю, ви гасите пожежу і розбираєте завали. А коли ­ на відкриту місцевість, як у випадку з дитячим майданчиком?

­- В таких випадках гасимо осередки за­й­мання. У той трагічний для всього нашого міста день ми гасили гараж. Плюс робимо обхід по квартирах: раптом хтось заблокований і не може вийти або поранений і потребує медичної допомоги. А ще люди можуть бути заблоковані в своїх авто, це теж наша робота ­ звільнити їх. Допомагаємо потерпілим.

­ Знаю, що коли був приліт на Дзержинці й потрапило в газову трубу, ви теж гасили ту пожежу. Ми тоді були там, і бачили, як стовп вогню здіймався в небо. Це було страшно. Ось цікаво, а як можна загасити газову трубу?

-­ Спочатку газ перекривають газовики, а потім ми гасимо вогонь.

­ А коли ви були востаннє на розборі завалів?

­- Це було після «прильоту» в житловий будинок у Центрально­-Міському районі, той, що біля трамвайних колій (недалеко від проспекту Поштового ­- прим. авт.). Під завалами тоді опинилася жінка ­- продавчиня невеличкої крамнички, розташованої в цьому будинку на першому поверсі. Там були балки, які захистили жінку від повного обвалу, вона опинилася у порожньому просторі. Ми зробили тунель, туди залізли гірничо-рятувальники й допомогли їй вибратися на поверхню. Жінці дуже пощастило залишитися живою.

­ Чи буває так, що під час розбору завалів трапляються непередбачувані ситуації, внаслідок яких рятувальники зазнають травм?

­- Так, буває. Пам’ятаю, на самому початку війни був «приліт» у житловий будинок у Тернівському районі. Тоді постраждав наш колега з 11­ї частини. Під час розбору завалу його лопата натрапила на балончик із легкозаймистою рідиною, це міг бути дезодорант, він вибухнув, і рятувальник отримав травми очей. На тому тижні постаржадало ще два рятувальники.

­ Що б ви хотіли ще сказати про вашу роботу?

­- Напевно, варто сказати, що на таку роботу треба йти лише за покликом серця, оскільки має бути наснага та бажання вчинку. Якщо цього немає, то людина довго не втримається на цій службі.

Також просто необхідно усвідомлювати свої дії, тому що від них залежить не тільки життя людей, яких ти рятуєш, а й життя твоїх колег і твоє власне.

Ераст Іваницький, Олена Стулій

09.07.2025