Металургія - це не просто робота. Це вибір. Це Кривий Ріг

У Кривому Розі День металурга й досі залишається одним із найважливіших професійних свят. Тут металургія ­ не просто галузь. Це основа життя міста, трудова традиція, на якій тримаються цілі династії. Сотні тисяч людей у минулому і сьогоденні проходили через заводські прохідні, змінні графіки, гарячі цехи, ремонтні майстерні та інженерні кабінети.

Щороку в третю неділю липня (цього року ­ 20 липня) ми вітаємо тих, хто тримає на своїх плечах цю непросту промислову галузь. Хто забезпечує виробництво, ремонт, безпеку. Хто не здається і продовжує працювати ­ попри все.

Бути металургом у Кривому Розі -­ це не про гучні слова і не про парадні фото в касці. Це про жар, втому, відповідальність. Про вміння триматися. І День металурга ­- це чудова нагода сказати про це чесно і відкрито, без прикрас.

Останні роки змінили все. З початком війни свята відійшли на другий план. Вже не до святкувань, не до салютів. Але згадайте хоча б 2021 рік. Тоді День металурга був не просто датою в календарі ­ це була подія, на яку чекало все місто. Люди готувалися заздалегідь, бо знали: буде по­справжньому свято. Не задля вихідного, а заради живої музики, тепла, зустрічей і щирих емоцій. По всьому Кривому Рогу ­- сцени, світло, усмішки. Артисти з усієї країни приїздили, щоб привітати місто.

Пам’ятаю, коли побачив афішу тих свят -­ очі розбіглись. На житловому масиві ПГЗК -­ «ТІК» і «Друга Ріка», на 44-му кварталі -­ Ірина Білик і Віктор Романченко, на Інгульці ­- Наталія Могилевська й Артем Пивоваров, а кульмінацією став виступ «Океану Ельзи» біля цирку. Це було не просто шоу ­- це була подяка. Підприємства і місто говорили «дякую» тим, чия праця ­ важка, часто небезпечна, але життєво необхідна.

А потім прийшла війна. Відключення світла. Оптимізація. Масові скорочення. Ціни зростають, а зарплати ніби застигли. Все частіше від молоді чуєш: «Та я краще в супермаркеті попрацюю, ніж на завод піду». І хоча це сумно, в цих словах є частина правди. Праця металурга сьогодні, на жаль, фінансово оцінюється не набагато вище, ніж робота касира.

Але не всі так думають. Є ті, хто не боїться викликів і свідомо обирає цей шлях. Один із них ­ 22­річний Дмитро Шабля. Хлопець тільки почав свою кар’єру, але вже багато зрозумів.

­ Зараз мало хто з молоді хоче йти на завод. Що вплинуло на твій вибір? -­ запитуємо в нього.

- Моя мама вже 15 років працює на «АрселорМіттал Кривий Ріг» контролером ВТК, ­- відповідає. ­ Коли я закінчив школу і думав, куди вступати, вона сказала: «З освітою металурга в нашому місті ти завжди знайдеш роботу. Це престижно і поважно». Я пішов вчитися в Криворізький металургійний фаховий коледж. Навчався три роки і після закінчення влаштувався прибиральником гарячого металу на «Арселор». Робота складна, не буду брехати. Але є і плюси. Найголовніше -­ я потрапив у гарний колектив, де мене підтримали й усьому навчили.

­ Що тобі подобається в професії? Бачиш себе тут у майбутньому?

-­ Подобається стабільність. Зарплату платять вчасно, нещодавно навіть підняли на 15%. Колеги ­ чудові хлопці, завжди допоможуть, пояснять, підкажуть. Звісно, людей не вистачає, доводиться робити більше, ніж належить. Але всі розуміють, яке зараз важке становище. Війна диктує свої умови. Що буде далі -­ не знаю. Але зараз мене все влаштовує.

­ Розкажи про маму, адже у нас прийнято вважати, що на заводі здебільшого працюють чоловіки.

­- Мама вже 15 років контролює якість продукції, відбирає проби. Буває, приходить зморена, зла, але я жодного разу не чув від неї, що вона хоче звільнитись або що все погано. На будь­-якій роботі є проблеми -­ головне, вміти їх вирішувати. Завдяки її роботі я все дитинство їздив у табори на море, за що їй дуже вдячний. А щодо того, що на заводі працюють одні чоловіки ­- це застаріле уявлення. Зараз багато жінок опановують технічні спеціальності й працюють нарівні з чоловіками.

­ Що б ти хотів побажати мешканцям нашого міста, і молоді, яка ще тільки шукає свій шлях?

­- У першу чергу ­- бажаю всім миру. Щоб війна скоріше закінчилася, і ми знову святкували такі дні не в укриттях, а на площах і в парках. Молоді хочу сказати ­- не бійтеся. Спробуйте. Не сподобається ­- підете. А сподобається -­ знайдете справу всього свого життя. Я працюю тут усього пів року, але жодного разу не пошкодував про свій вибір. Це нелегко, але це чесно. І в цьому ­ справжня гордість.

***

Редакція газети «Пульс» щиро вітає всіх працівників металургійної галузі з професійним святом ­ Днем металурга!

Ваша праця ­ це сила, витримка, відповідальність і щоденна боротьба з непростими умовами. Саме ви ­ залізне серце Кривбасу, яке продовжує битися, незважаючи на всі виклики сьогодення.

Бажаємо вам міцного здоров’я, стабільності, гідної оплати праці та мирного неба. Нехай кожен день приносить повагу, підтримку і відчуття гордості за свою справу.

Сергій ТихонОВ

16.07.2025