Ви звільнилися з роботи, а роботодавець не розрахувався. Як самостійно захистити себе?

Трапляються прикрі випадки, коли працівник звільняється, але роботодавець не поспішає віддавати трудову книжку або не виплачує всіх сум, що належать працівнику від підприємства в день звільнення. Це є грубим порушенням прав працівника і норм чинного законодавства.

    Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

    Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

    Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред‘явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою грошей.

    Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення йому копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, ­ у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).

Тож, якщо з вами не розрахувалися, потрібно звертатися до місцевого суду з позовною заявою до роботодавця. Це можна зробити самостійно, зібравши усі документи, зокрема:

1. Ваш паспорт та ідентифікаційний код.

2. Трудову книжку, або контракт про ваше призначення, або копію наказу.

3. Наказ про ваше звільнення.

4. Довідку про середню заробітну плату (повинен надати роботодавець).

5. Інші документи, які зможуть підтвердити трудові відносини.

6. Довідки ОК­5, ОК­7 з Пенсійного фонду України.

7. Довідку про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

8. Довідку з банку про рух коштів, щоб підтвердити, що в день вашого звільнення розрахунку не було проведено.

    З усіх документів необхідно зробити копії в трьох екземплярах (не двосторонні). Один комплект документів знадобиться вам, другий ­ для відповідача, третій ­ для суду. Кожен комплект документів необхідно належно завірити вашим підписом: «згідно з оригіналом», ПІБ, дата, підпис». Відповідачем у справі буде ваш роботодавець.

    В позовній заяві перше, що пишеться, це найменування суду, куди ви звертаєтеся, його юридична адреса.

    При складанні позовної заяви зазначайте, шо ви ­ позивач. Вам необхідно зазначити ваше ПІБ, адресу проживання або реєстрації, або фактичну адресу, номер телефону, електронну пошту. Ваш роботодавець ­ відповідач. Тож необхідно зазначити його назву повну та скорочену, юридичну адресу, ПІБ керівника, телефон, електронну пошту та код ЄДРПОУ.

    В даній категорії справ сплачується судовий збір. До того як ви будете позиватися до роботодавця, ви можете в суді (або на сайті суду) дізнатися реквізити та суму судового збору, який необхідно сплатити. При оплаті судового збору в банку потрібно взяти паспорт та ідентифікаційний номер. Станом на 2024 рік судовий збір в цій категорії справ складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, наразі ця сума не менше 1211,20 грн.

    Позовна заява може бути про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Якщо з вами не розрахувалися в частині виплати відпустки, компенсації, це потрібно вказати в назві позовної заяви.

    Позовна заява пишеться довільно. Спочатку ви повністю вказуєте свої дані, вашу адресу проживання та те, з якого часу ви працювали на цій роботі, яким наказом це підтверджується, чи зазначено це в трудовій книжці, підстава, з якої ви звільнилися відповідно до КЗпП з посиланням на наказ.

    Обов’язково потрібно вказати, який у вас був посадовий оклад, чи вчасно отримували заробітну плату, яка затримка заробітної плати станом на дату звернення до суду. Вкажіть, чи було проведено з вами фактичний розрахунок станом на день звернення до суду, навіть якщо це було частково.

    Ви можете самостійно зробити розрахунок заборгованості виходячи з вашого середнього заробітку та днів затримки заробітної плати та надати його до суду.

    В позовній заяві ви можете вказувати усі обставини, які вважаєте за потрібні щодо вашої праці, обов’язково посилайтесь на трудове законодавство, оскільки воно було порушено роботодавцем.

    Наприкінці позовної заяви заявляєте ваші вимоги щодо стягнення по заробітній платі та просите судові витрати перекласти на відповідача.

    В кінці позовної заяви необхідно поставити дату написання заяви та підписати її.

    До позовної заяви обов’язково надати оригінал платіжної інструкції щодо сплати судового збору. До суду надаються два комплекти документів та дві позовні заяви; суд самостійно надсилає одну позовну заяву відповідачу.

    Таким чином, ви можете позиватися до роботодавця, відстоюючи власні права.

Після того як буде відкрито провадження у справі, ви отримаєте ухвалу. Далі ­ під час розгляду справи ­ ви повинні бути виконувати ухвали суду.

Віктория Гусакова