Під ударами та збитками: як «АрселорМіттал Кривий Ріг» виживає під час війни
29 квітня генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо провів прес-конференцію для представників ЗМІ, на якій розповів, як металургійний гігант виживає в такий непростий час.
Детальніше: Під ударами та збитками: як «АрселорМіттал Кривий Ріг» виживає під час війни
У бій ідуть лише дівчата
Вона керує ударними дронами, працює на межі ризику й очолює перший повністю жіночий екіпаж ударних безпілотних авіаційних комплексів окремого загону безпілотних систем у Національній гвардії України. Дар’я («Гілка») - старший лейтенант з підрозділу спеціального призначення «Тайфун».
У підпорядкуванні старшого лейтенанта Дар‘ї лише дівчата віком від 22 до 26 років. Вони полюють на ворожу артилерію, розрахунки FPV-дронів, б’ють по скупченнях особового складу, часом запускаючи високотехнологічні ударні дрони на десятки кілометрів.
Мішенями обираються об’єкти, до яких не дістане звичайний FPV-камікадзе. В арсеналі гвардійок серйозніше озброєння - вітчизняні ударні крилаті дрони «Мрія 4.5.0», «Отаман» та «Гопак».
Рік потому: пам’ятаємо, сумуємо
4 квітня - річниця трагедії, яка сколихнула всю Україну. Рівно рік тому росіяни випустили в бік Кривого Рогу «Іскандер», який забрав життя 20 людей, серед яких було дев’ятеро дітей.
Я добре пам’ятаю той страшний день. Це була п’ятниця - вперше після довгої зими теплий вечір. Вулиці були заповнені людьми, які насолоджувалися першим посправжньому весняним днем. Я теж не поїхала після роботи додому. Хотілося просто прогулятися. Ми зустрілися з подругою на «Ювілейній», купили каву й сіли поспілкуватися на лавочці.
Втратила ногу через обстріл: 5-річна Марійка вчиться ходити на протезі
Попри пережите поранення та складну реабілітацію, п’ятирічна Марійка з Дніпропетровщини робить перші впевнені кроки до нового життя. Дівчинка, яка втратила ногу внаслідок російського ракетного удару, вже опановує протез і проходить відновлення.
Ще у чотирирічному віці лікарі діагностували у Марійки розлад аутистичного спектра. До поранення дитина регулярно займалася з фізичним терапевтом, і фахівці відзначали позитивні зміни у її розвитку. У листопаді 2025 року під час російського обстрілу дівчинка разом із бабусею опинилася в зоні ракетного удару. Унаслідок отриманих травм Марійка втратила нижню кінцівку.
Детальніше: Втратила ногу через обстріл: 5-річна Марійка вчиться ходити на протезі
СТАЛЕВИЙ «ДІД»: ШЛЯХ ВІД ПОЛОНУ ДО ВОЛІ
З Валентином Пономарьовим ми познайомилися в Кривому Розі, коли знаходилися на реабілітації. Його історія це розповідь про силу духу, яка не підкоряється ані віку, ані випробуванням війни. У 62 роки він добровільно став до строю, пройшов запеклі бої, пережив полон і катування, але не зламався. Його шлях це свідчення того, що справжня мужність вимірюється не роками, а вірністю своїй країні та побратимам.
Для Валентина Пономарьова, штаб-сержанта 111-ї бригади територіальної оборони, старість мала стати часом тихого спокою, заслуженого десятиліттями важкої праці. У його рідному Сватовому, місті на Луганщині, життя обіцяло бути мирним: господарювання вдома, риболовля, виховання онуків. Проте доля, не питаючи дозволу, вписала його ім’я в літопис великої війни під позивним, який він носив не просто як ознаку віку, а як знак найвищої військової гідності - «Дід». Його історія це не просто хроніка боїв, а дорослий, посвоєму сумний доказ того, що справжня мужність не має терміну придатності.