Від «шахедного» удару постраждала дев’ятиповерхівка
У п’ятницю, 6 березня, у дев’ятиповерховий будинок, що знаходиться на 97-му кварталі, прилетів дрон. Він буквально «зрізав» кут будинку: якби в той момент у квартирі на 9-му поверсі хтось був, він не мав би жодного шансу вижити. На щастя, квартира була порожня, тому жертв удалося уникнути.
Наші кореспонденти поспілкувалися з жінкою, яка мешкає в квартирі на 8-му поверсі, поруч з епіцентром вибуху. Вона розповіла, що в ту ніч вдома її також не було.
Детальніше: Від «шахедного» удару постраждала дев’ятиповерхівка
КРИВОРІЗЬКИЙ ХАРАКТЕР
Історія родини Андрія та Олени бере свій початок не з тривожних сирен лютого 2022 року, а на вісім років раніше, коли звичний ритм життя в квітучому Донецьку був розірваний появою російських найманців. Для успішного підприємця, який на той час мав власну фірму з ремонтів та будівництва, і його дружини, дитячого лікаря-ортопеда, вибір був очевидним з першої хвилини.
Маючи чітку проукраїнську позицію, вони не могли і не хотіли миритися з окупацією рідного міста. Донбас і Крим Андрій та Олена завжди вважали невід’ємною частиною України, а ті хаос і насилля, що принесла з собою російська влада, викликали лише огиду та бажання захистити дітей.
Виїзд із Донецька в грудні 2014 року став для них справжнім випробуванням на міцність. Андрій уже тоді був у полі зору так званого «міністерства державної безпеки днр» через свою активну громадянську позицію. Його збиралися заарештувати, і єдиним шансом на порятунок стала наявність двох малолітніх дітей та важкий компроміс - за можливість вивезти сім’ю на підконтрольну територію довелося віддати свій автомобіль «Тойота Лендкрузер» як хабар місцевому чиновнику. Це була ціна свободи, яку Андрій сплатив без вагань, розуміючи, що жодне залізо не варте того майбутнього, яке він хотів дати своїм синам у вільній країні.
ЛЮБОВ ПІД ГУРКІТ ТАНКІВ ТА ШАХЕДІВ
На війні, коли на кожному кроці на тебе чатує смерть, важко думати про щось інше. Наприклад, про мамині смачні пиріжки, про дітей, які підростають без тебе, про банальну поїздку до моря. Але буває й таке, що поряд зі смертю, холодом та багнюкою ходить любов. Так, любов, яка виникає звідкись і вражає своїми стрілами Амура і тих, хто про це навіть не думав. Таке життя, не знаєш, що з тобою відбудеться не через день, а через годину. І якщо ти впіймав сонячного промінчика, то вже не випускаєш, а тільки пестуєш почуття. Любов тут помножена на п‘ять, тому що не знаєш, чи повернешся завтра з бою.
Мірослава та Антон - бійці окремого штурмового батальйону «АРЕЙ». На війні - не перший день. Вони познайомилися під час гуркоту ворожих танків та шуму набридливих шахедів. І закохалися одне в одного так міцно, що навіть на позицію просяться завжди разом. Говорять, коли бачать одне одного - стає легше.
ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ВЕТЕРАНІВ
У Кривому Розі ветерани війни можуть звернутися за психологічною допомогою до Центрів життєстійкості для безкоштовної першої допомоги та групових занять. Також доступна психологічна підтримка через гарячі лінії, наприклад, 0-800-300-265 (для мешканців міста та переселенців безкоштовна, працює з 9.00 до 21.00 щодня).
Крім того, є можливість отримання безкоштовної психологічної допомоги через Мінветеранів, яку можна оформити через спеціалізовані медичні установи чи приватних підприємців.
Реабілітація душі
Ользі зараз дуже важко. Морально. Чоловік прийшов із фронту, був поранений, переніс кілька операцій на правій руці. Пальці на ній не згинаються досі. Лікарі нічого не кажуть, просять набратися терпіння.
До цього чоловік ще отримав контузію. Постійно ходить дратівливий. З ранку до вечора. Ольга, щоб його відволікти від сумних думок, просить іноді позайматися із сином. Зробити з ним уроки чи просто піти погуляти увечері на вулиці.
Чоловік нічого не хоче. Не хоче займатися із сином, не хоче ходити магазинами, не хоче піти до психотерапевта або продовжити відновлення в реабілітаційному центрі. Там, де з ним займатимуться лікарі, і, можливо, до пальців повернеться чутливість.