САМОВІДДАНІСТЬ, ПЕРЕВІРЕНА ВІЙНОЮ
Життя кожної людини - це унікальне полотно, але у воїнів сучасної України воно зіткане з особливих ниток: надважких випробувань, ранніх втрат, великих надій і залізобетонної відданості своїй землі. Історія Максима Дмитряка, чинного військовослужбовця розвідувальної роти 81-ї десантно штурмової бригади, є яскравим свідченням того, як внутрішній стрижень допомагає людині не просто вистояти під ударами долі, а й стати щитом для цілої нації.
МРІЇ, РОЗБИТІ ВОГНЕМ
Руслан Зубко народився 16 липня 1975 року в Тернівському районі Кривого Рогу. Тут минуло його дитинство: з 1984 по 1990 роки він навчався у місцевій школі, після чого вступив до професійно-технічного училища №33. Там юнак здобув мирну та важливу професію - машиніста бульдозера, скрепера та грейдера. У період з 1993-1995 рр. Руслан проходив строкову військову службу, де зарекомендував себе як сумлінний і надійний солдат.
Під ударами та збитками: як «АрселорМіттал Кривий Ріг» виживає під час війни
29 квітня генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо провів прес-конференцію для представників ЗМІ, на якій розповів, як металургійний гігант виживає в такий непростий час.
Детальніше: Під ударами та збитками: як «АрселорМіттал Кривий Ріг» виживає під час війни
У бій ідуть лише дівчата
Вона керує ударними дронами, працює на межі ризику й очолює перший повністю жіночий екіпаж ударних безпілотних авіаційних комплексів окремого загону безпілотних систем у Національній гвардії України. Дар’я («Гілка») - старший лейтенант з підрозділу спеціального призначення «Тайфун».
У підпорядкуванні старшого лейтенанта Дар‘ї лише дівчата віком від 22 до 26 років. Вони полюють на ворожу артилерію, розрахунки FPV-дронів, б’ють по скупченнях особового складу, часом запускаючи високотехнологічні ударні дрони на десятки кілометрів.
Мішенями обираються об’єкти, до яких не дістане звичайний FPV-камікадзе. В арсеналі гвардійок серйозніше озброєння - вітчизняні ударні крилаті дрони «Мрія 4.5.0», «Отаман» та «Гопак».
Рік потому: пам’ятаємо, сумуємо
4 квітня - річниця трагедії, яка сколихнула всю Україну. Рівно рік тому росіяни випустили в бік Кривого Рогу «Іскандер», який забрав життя 20 людей, серед яких було дев’ятеро дітей.
Я добре пам’ятаю той страшний день. Це була п’ятниця - вперше після довгої зими теплий вечір. Вулиці були заповнені людьми, які насолоджувалися першим посправжньому весняним днем. Я теж не поїхала після роботи додому. Хотілося просто прогулятися. Ми зустрілися з подругою на «Ювілейній», купили каву й сіли поспілкуватися на лавочці.