«Держава в смартфоні», яка не працює: реальність соцвиплат

Останніми роками Пенсійний фонд України поступово перетворився на головний центр майже всіх соціальних виплат у державі.

Якщо раніше ПФУ займався переважно пенсіями, то сьогодні через нього оформлюють і виплачують допомогу внутрішньо переміщеним особам, субсидії, пільги, допомогу сім’ям з дітьми, виплати особам з інвалідністю та інші види державної підтримки.

На папері це виглядало як модернізація та спрощення сис­теми. Насправді ж навантаження на працівників і технічну інфраструктуру Фонду зросло настільки, що система почала давати серйозні збої.

На початку 2026 року ситуація фактично стала критичною. Одночасно до органів ПФУ масово звернулися внутрішньо переміщені особи для проходження ідентифікації, без якої можуть припинити виплати. У цей самий період стартувала нова допомога для сімей з дітьми, і тисячі матерів почали подавати документи на оформлення виплат.

Але проблема полягає не в небажанні працівників працювати чи в їхній непрофесійності. Причина значно глибша -­ у запуску нових програм без належної підготовки системи. В Україні вже стало звичною практикою, коли необхідні нормативні акти ухвалюються фактично в останній момент. Часто рішення приймаються наприкінці року, а вже наступного дня органи мають забезпечити прийом заяв і виплату коштів мільйонам людей -­ без часу на тестування програм, без додаткового персоналу, без підготовки технічних ресурсів.

У результаті ні працівники, ні сама система просто не витримують. Люди дедалі частіше стикаються із ситуаціями, коли електронні сервіси не працюють або постійно «видають помилки». Те, що мало спростити життя, нерідко перетворюється на багатотижневе ходіння по кабінетах.

Особливо гостро це відчули молоді матері. Скарги на оформлення допомоги по догляду за дитиною стали масовими. Жінки розповідають, що для отримання допомоги на дитину до одного року документи доводиться подавати по кілька разів. І хоча держава активно говорить про цифровізацію, на практиці людям часто радять приходити особисто до сервісних центрів, бо через електронні сервіси заяви «зависають», губляться або повертаються на доопрацювання. Фактично для отримання допомоги багато хто змушений щонайменше тричі звертатися до органів ПФУ.

Не менш болісно ситуація виглядає і для пенсіонерів. Уже є непоодинокі випадки, коли люди не отримують обіцяні доплати у 1500 гривень. Для когось це може здаватися невеликою сумою, але коли пенсія становить 3­5 тисяч гривень, навіть така затримка стає серйозним ударом по сімейному бюджету.

Найбільш тривожно ситуація виглядає щодо осіб з інвалідністю та сімей, які здійснюють догляд за ними. Для багатьох таких родин державна допомога ­ це не додаткові кошти, а фактично єдине джерело існування. І коли виплати затримуються, люди залишаються без грошей на ліки чи навіть елементарні побутові потреби.

Щоб вирішити проблему, людям доводиться особисто звертатися до сервісних центрів. Але там ­ багатогодинні черги, перевантажені спеціалісти й постійне нервове напруження.

І головне питання сьогодні полягає навіть не в технічних помилках чи чергах. Проблема значно глибша ­ держава постійно розширює функції Пенсійного фонду, але при цьому не забезпечує відповідного кадрового, фінансового та технічного підсилення.

Бо цифровізація ­ це не лише нові онлайн­сервіси та гучні заяви про «державу в смартфоні». За кожною електронною заявою стоїть реальна людина, реальний працівник і реальна система, яка має витримувати мільйони звернень щодня.

Якщо не виправити ситуацію зараз, ми ризикуємо втратити довіру людей до всієї системи соціального захисту.

Голова комітету Верховної Ради з питань фінансів,

податкової та митної політики

Данило Гетманцев

20.05.2026