Обряди і традиції Нового року

Новий рік ­ одне з найдавніших календарних свят, яке наші пращури святкували ще задовго до того, як до українських земель дійшло християнство. Але через певні суспільно­політичні процеси ціла купа новорічних традицій і обрядів була безповоротно втрачена.

   Більш детально про історію святкування Нового року і загублені в часі новорічні традиції читачам нашої газети розповіла кандидат філологічних наук, в. о. завідуючої кафедрою української і зарубіжної літератур Криворізького педагогічного університету Наталя Мельник.          

- Наталю Георгіївно, як і за яких обставин з’явилося дане свято?

   - Новий рік ­- одне з найдавніших календарних свят. Говорячи відверто, це свято з’явилося в ті далекі часи, коли наші пращури знаходились у стані існування племен. Переважно вони були язичниками та сонцепоклонниками. А тому вважали, що свято Нового року -­ це свято народження сонця, яке наприкінці року вмирає, а на його початку ­ відроджується.

   Спочатку Новий рік святкувався навесні. Адже після зими природа дійсно починає відроджуватись. З часом традиція святкування Нового року була перенесена на зиму.

   Якщо подивитися на цю подію більш уважно, то можна побачити, що традиція святкування Нового року наприкінці грудня­ - на початку січня співпадає з датою, коли наші пращури святкувати свято Маланії (31 грудня) та свято Василя (1 січня).

- Якщо традиція святкування Нового року бере свій початок у язичництві, як тоді до неї ставилась християнська церква?

   - Цікаво, що після приходу до нашого краю християнства, церква зробила все можливе для того, щоб знищити цю традицію. Дякуючи їй, всі божества язичницької міфології автоматично перейшли в розряд демонології. Однак за великим рахунком і язичництво, і християнство у своїй суті мають дуже багато спільного.

    Якщо, наприклад, подивитися на хрис­тиянську традицію запалювання свічки у храмі, то можна стверджувати, що в цілому вона відповідає язичницькій традиції шанування вогню. А такий обряд, як омивання водою, в своїй суті, це теж саме, що і язичницький культ води.

- Чому свого часу традиція святкування Нового року була перервана?

   - У 1916 році в царській Росії традиція святкування Нового року та Різдва підпала під заборону. Справа у тому, що влада вважала, що кожне з цих свят прийшло до нас із Німеччини, з якою Росія знаходилась у стані війни. З часом до цієї заборони долучилася і влада СРСР.

    Ще в 1927 році один із лояльних до радянської ідеології поетів написав вірш, присвячений новорічній ялинці. В цьому вірші йде мова про те, що новорічне дерево -­ це страшна капіталістична і буржуазна традиція, від якої потрібно позбавитись. В цей же період людей, які продовжували святкувати Новий рік, почали висміювати і цькувати. Саме через це традиція празнування новорічних свят була безповоротно втрачена. Люди, якщо не повністю, то частково відмовлялись від святкування Нового року.

    Окрім того, двадцяте сторіччя ­ період, коли багато людей, які до того проживали у сільській місцевості, почали переїжджати до міста. Вони зіштовхнулись з тим, що сама атмосфера великого міста не передбачала масових походів, переодягань, посівань та колядувань. В той же час, населеним пунктам, які знаходилися подалі від міста, вдалося більш­менш зберегти традиції.

- За яких обставин з'явився Дід Мороз?

   - В давні часи наші пращури вірили в язичницьке божество, яке називалось Морозом або Морозенком. Це було божество, яке все заморожувало і знищувало, приносило заметіль і усілякі нещастя. І воно не виконувало тих функцій, які у радянські часи почав виконувати Дід Мороз. Сам же Дід Мороз став чимось середнім між реально існуючою людиною і силами природи.

   Варто відмітити, що в радянський період влада усіляко боролося з культом святого Миколая. Хоча це свято деякі люди потихеньку, але святкували. Коли ж стало зрозуміло, що повністю знищити культ шанування цього святого не вдасться, у країні вирішили видозмінити його образ. З цієї причини на Діда Мороза були перенесені ті ж самі функції, які за повір’ями виконував Миколай. А це ­- дарування подарунків та допомога обездоленим. При цьому малечі треба було відповідати певному рівню. Наприклад, бути слухняною та ідеологічно підкованою дитиною, чого не було при святому Миколаї.

- Які новорічні прикмети існували в давнину?

   - Кожен з нас чув такий вислів: як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. Зрозуміло, що цей вислів не з’явився на порожньому місці. Наші пращури щиро вірили в це. В давнину вважалось, що кожен з дванадцяти перших днів січня відповідає тому чи іншому календарному місяцю. Окрім того, дивились на небо. Вважалось, що коли в період святкування новорічних свят воно було хмарним, то наступний рік буде врожайним.

   Якщо хмари йшли з півночі, люди вірили в те, що в наступному році добре вродить озимина, якщо з півдня -­ ярина.

   Були й інші спроби передбачити майбутнє. Люди, наприклад, брали в руки пучечки зернових культур ­- жито, ячмінь, овес чи пшеницю -­ і виходили вночі на подвір’я. Вони дивились на те, який з пучечків більш притрусить іній. Вважалось, що культури, пучечки яких іній покрив найбільше, вродять найкраще.

Владислав ВОЛОБОЕВ