CКЛЕП З ІСТОРІЄЮ
У південній частині міста є старовинне кладовище. З'явилося воно ще в першій половині XIX століття. Спочатку це було місце поховання селян невеличкого села Покровки. Згодом там стали хоронити членів родини місцевих поміщиків Шмакових.
Пізніше донька роду Шмакових вийшла заміж за сусіда. Тому з часом тут виникло умовне розділення цієї території на дві родини, відповідно і на два різних кладовища.
З кінця XIX століття по один бік ховали гірників і службовців навколишніх діючих копалень Шмакова, а по інший бік - Гал- ковського.
Найвідомішою пам'яткою на території сучасного кладовища, яка зберіглася, є фамільний склеп поміщиків Галковських.
За словами краєзнавця Едуарда Дворчука, це місце сповнене духу історії Криворіжжя, його мешканців та шляхет- них родів. Мова про родини криворізьких поміщиків та землевласників Галковських і Шмакових.
Вони породичалися, таким чином утворилася молода сім'я - курляндський дворянин Микола-Іоганн Галковський побрався з донькою титулярного радника Юлією Шмаковою.
У них було троє дітей. Молодший, Дмитро, навчався і працював у столиці. А згодом повернувся до Кривого Рогу, де й помер. Саме на його честь мати наказала збудувати цей склеп.
Зараз це чи не єдиний вцілілий склеп, який знаходиться на території нашого міста.
У минулому столітті під час революції це кладовище було пограбовано. Сьогодні картину руйнувань вже доповнюють наші сучасники.
М и н у л о г о л і т а м і с ц е в и й краєзнавець Едуард Дворчук з однодумцями організував у склепі-капличці велике прибирання. Він стверджує, вишкребли й відмили майже всі ганебні малюнки та написи. У цьому році перевірили стан склепу і знову були неприємно вражені.
- Рік тому ми вирішили з друзями привести до ладу цю територію. Ми повирізали кущі і трошки прибрали в склепі, розчистили підлогу, вивезли бите скло і сміття, - розповідає
краєзнавець.
- Під час розкопок знайшли багато цікавих артефактів. Це керамічна плитка чи з Полтавської, чи з Харківської губерній. Тут збереглася старовинна цегла, яку виробляли на Карнаватці, вона з майстерні нашого земляка Григорія Щекотіхіна.
Знайшли ми тут і фрагмент кольорового скла. Тут були вітражі та інші цікаві уламки цінних гірських порід. Вони, напевно, використовувалися під землею як елемент декору чи саркофагу. А на даху стояв купол із хрестом.
Едуард Дворчук згадує, що вперше він на це місце приїхав двадцять років тому.
І тоді склеп виглядав не так жахливо. Тоді ще стояли елементи кованих воріт.
- У дев'яностих тут «тусувалися» готи та сатаністи. Мені розповідали, що проводилися страшні обряди, навіть вночі, - продовжує співрозмовник.
- У цей же період склеп був пограбований як-то кажуть, «по-серйозному». Якісь злодії всередині приміщення пробили дірку і таким чином потрапили у ці поховальні камери. Про- били і в них отвори.
Тут декілька камер було, їх всі облазили, пограбували. Шукали золото чи щось інше. Зараз немає навіть залишків труни чи кісток. Не знаю, як це пояснити, - дивується чоловік.
За фамільним склепом і знаходився комплекс поховань родин Галковських і Шмакових. Саме кладовище було закла- дено на давньому кургані. А склеп стоїть на схилі цього кургану.
- Дивно, що цей об'єкт не має статусу пам'ятки архітектури, чому - не знаю, - ділиться Дворчук. - Можливо, його б тоді не розмалювали фіолетовою фарбою. Тут всього п'ять написів, я думаю, що це зро- били молоді люди.
Я вважаю це справжнім вандалізмом. Тут були поховані люди, а вандали навіть не розуміли, де вони знаходяться і що роблять.
Якби тут була на ньому табличка, котра б містила інформацію про те, що це об'єкт історичної пам'ятки, він би охоронявся законом. І склеп би не чіпали. Принаймні, в це хочеться вірити.
Єгор ДОБРИДЕНЬ
23.07.2025