Більше 4 мільйонів українців стали жертвами політрепресій

Радянські репресії ­ це кривава сторінка в книзі життя українського народу. Під час їх проведення багатьох українців розстріляли, ще більше -­ засудили та депортували. Цей урок при жодних обставинах не можна забувати. Про це читачам газети «Пульс» нагадала завідуюча кафедрою історії Криворізького державного педагогічного університету Наталя Печеніна.

 

­ Наталя Анатоліївна, хто започаткував політичні репресії у радянському союзі?

- Початок радянським репресіям поклала політика так званого червоного терору, головними ініціаторами та виконавцями котрої виступили більшовики. Головна мета червоного терору полягала в придушенні інакомислення в цілому та селянського спротиву зокрема.

Першим прикладом політичних репресій можна вважати голод 1921­-1923 років, який влада використала для придушення опору селян, незадоволених політикою продовольчої розкладки. Потім додалися репресії проти інакомислячої інтелігенції. Терор носив цілеспрямований, організований характер й уразив практично всі верстви української нації ­ інтелігенцію, військовиків, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, та найбільше вдарив по селянству.

­ ­ Найбільше репресій відбулося за часів сталінського правління?

- Так. Сталінські репресії були направлені в тому числі на боротьбу з національним українським відродженням, що почалось ще з середини 20­-х років минулого сторіччя. Саме тоді, на хвилі національного піднесення, почали активно розвиватися українське мистецтво, освіта і наука. У 1920­-1930­-х рр. в СРСР запроваджено ідеологію та норми «революційної законності», на основі яких проводилися політичні репресії. «Революційна законність» базувалася на принципах «революційної доцільності» боротьби з контрреволюцією. Візьмемо, наприклад, Шахтинську справу 1928 року. Тоді групу українських інженерів звинуватили у тому, що вони своїми начебто шкідливими діями заважали розвитку вугільної промисловості Донбасу. В результаті одних інженерів розстріляли, інших ­ заарештували.

Також період сталінізму включав у себе придушення опору селянства примусовій колективізації (і найтрагічніша сторінка української історії ­ Голодомор 1932­-1933 рр.), Великий терор 1937­-1938 рр., масові репресії в Західній Україні 1939-­1941 та 1944­-1953 рр. та інші репресивні кампанії. Крім того, з території України здійснювалися масові примусові депортації народів ­ поляків, німців, кримських татар, а також вірмен, греків, інших народів Криму.

­ ­ Але і після смерті «вождя всіх народів» репресії не припинилися?

- Фактично політичні репресії тривали аж до середини 1980­-х років минулого сторіччя. У цей період активно переслідували «шестидесятників» та дисидентів. Тільки розстріли замінили на утиски. Таких людей почали примусово лікувати в психлікарнях, позбавляти можливості працювати, займати певні посади тощо, не випускати за кордон.

­ ­ За якою статтею Кримінального кодексу частіше за все звинувачували людей, які підпадали під репресії?

- Коли я працювала в Дніпропетровському державному архіві, мені вдалося переглянути справи багатьох українців, що були репресовані в 30­­-х роках минулого сторіччя. І дуже часто мені на очі потрапляла 54 стаття Кримінального кодексу УРСР. В ній йшла мова про так звану антирадянську і контрреволюційну агітацію та діяльність.

­ Скільки українців стали жертвами репресій у радянські часи?

- Починаючи з 1927 року було заарештовано понад 1 млн українців. З них 545 тис. були засуджені, а 150 тис. розстріляні. Майже 3 млн осіб було депортовано із України.

        ­ ­ На вашу думку, чому радянське керівництво так ненавиділо українців?

­ -­ Можливо, причина криється в тому, що українці завжди намагалися мати приватну власність, жити своїм більш заможним життям. І, знов таки, тут, мабуть, цікаво прослідкувати за тим, хто саме стояв на чолі цієї влади.

Невелику її частину складали вихідці з колишнього дворянства, але переважна більшість ­ звичайна біднота, яка, по великому рахунку, нічого не мала. Можливо, певною мірою, це заздрість і класова ненависть до тих, хто більш гарно жив і намагався не тільки зберігати наявне, а й примножував його.

Чи можна сталінські репресії порівнювати з путінськими, що застосовуються по відношенню до тих людей, які висловлюються проти повномасштабної війни?

- Всі репресії направлені на одне й теж саме -­ на боротьбу з інакомисленням. Тим не менш, є одна дуже суттєва відмінність.

У сучасній росії вони є не настільки масовими, як в радянські часи. Чому? Мабуть тому, що сучасне російське суспільство в переважній більшості, свідомо чи несвідомо, підтримує ідеологію режиму. І не проти того, що відбувається. На превеликий жаль.