Дівчата за своєю природою більш дисципліновані, ніж хлопці

Починаючи з 1987 року, криворізький ліцей­-інтернат з посиленою військово-­фізичною підготовкою готує кандидатів на вступ до вищих навчальних закладів сектору безпеки і оборони нашої країни. До минулого року в навчальному закладі готували тільки хлопців. Часи змінилися, і компанію їм склали дівчата. Чи було це вірним кроком, читачам нашої газети розповів очільник ліцею Віталій Юрченко.

­ Віталію Валентиновичи, для початку, кого готують у вашому ліцеї?

- Ми готуємо кандидатів на вступ до вищих навчальних закладів сектору безпеки і оборони країни. Як правило, після отримання профільного диплому, наші вихованці поповнюють лави Збройних сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України та Державної служби з надзвичайних ситуацій.

До речі, серед наших випускників є й ті, хто займає вищі керівні посади в країні. Наприклад, один із наших вихованців є заступником Генерального прокурора України. І це ще не кажучи про тих, хто працює у Генштабі.

­ Які саме дисципліни викладаються у вашому ліцеї?

- В наших стінах викладаються ті ж дисципліни, що і в звичайних школах. Щоправда, окрім них, наші ліцеїсти вчать додаткові предмети. Це, наприклад, історія українського війська, військова етика та психологія, захист України. В рамках останнього предмету викладається вогнева, стройова, тактична та інженерна підготовка.

Ну і, звичайно, фізичній підготовці ми приділяємо особливу увагу.

­ Вихованці вашого навчального закладу ­ це виключно криворіжці?

- Ні. Згідно бюджетного кодексу, не менше 30% наших вихованців мають бути мешканцями міста. Решту дозволено набирати з усієї Дніпропетровщини. Однак справа в тому, що не всі ліцеїсти, що де­-факто проживають у Кривому Розі, мають прописку в тому чи іншому населеному пункті нашої області. І через це ми не можемо відмовити їм у вступі.

 Потихеньку підійшли до того, за чим приїхали до вас. Скільки дівчат навчаються в ліцеї сьогодні?

- Станом на сьогодні переважна більшість вихованців нашого ліцею ­- хлопці. А з минулого року компанію їм вперше склали дівчата. На першому курсі нашого ліцею в цьому році вчилось 14 дівчат, а на другому -­ лише дві.

­ Ставлення до дівчат однакове в ліцеї?

- Так. І до цього нас орієнтує українське законодавство. Воно говорить, що ставлення до жінок­-військовослужбовиць повинно бути таким же, як до чоловіків-­військовослужбовців.

Я скажу вам більше: у двох з п'яти взводів командирами є дівчата. Тобто вони є заступниками командирів взводів. На ці посади вони були обрані тому, що мають вищий рівень управлінських якостей.

Але все ж таки є певні тонкощі. У хлопців та дівчат різна нормативна база.

Наприклад, якщо під час іспитів з фізичної підготовки хлопці здають підтягування на перекладині, то дівчата роблять комплексні силові вправи. Зокрема, віджимаються від підлоги та роблять вправи на прес.

Які ж причини змусили неповнолітніх представниць слабкої статі проміняти сукні на військову форму? Ці питання я задав їм особисто.

Надія Гудок - віце-­молодший сержант криворізького ліцею­-інтернату з посиленою військово-­фізичною підготовкою. Пов'язати своє життя з військовою справою дівчина вирішила тоді, коли дізналась, що почалось пов­номасштабне вторгнення.

­ Коли почалась війна, моє звичне життя перевернулось з ніг на голову. Я зрозуміла, що не хочу стояти осторонь. Я хочу захищати рідну країну від ворогів. Так співпало, що ліцей оголосив перший за всю історію свого існування набір дівчат. Побачивши це оголошення, я зрозуміла ­ цим шансом варто скористатись.

Я успішно здала вступні іспити і вступила до ліцею, ­ розповідає Надія. ­ Під час навчання я проявила себе з найкращого боку. Через це мене поставили заступником командира взводу.

Залишивши за спиною перший рік навчання, я дійшла висновку, що дівчата мають в чомусь переваги перед хлопцями. По­перше, за своєю природою ми є більш дисциплінованими. Для військовослужбовця це дуже важливо.

Після закінчення ліцею я планую здобути вищу освіту за спеціальністю «Прикордонна служба». Моя повага до людей у зелених беретах безмежна.

Вступити до військового ліцею Дар'я Крайня мріяла дуже давно. Вперше ця ідея прийшла до дівчини, коли вона вчилась ще у шостому класі. В той час вітчим Дар'ї боронив на Сході незалежність нашої країни.

Він і став для дівчини прикладом мужності та справжнього патріотизму. Тому вона вирішила взяти з нього приклад.

­ Я впевнена, що цей навчальний заклад подарує мені путівку у життя. Після закінчення одинадцятого класу я планую здобути вищу військову освіту. Гадаю, я буду вступати до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Там є спеціальність, яка мене найбільше цікавить. Це захист неба.

Анастасія Ісаєва ­- віце­молодший сержант 21-­го взводу криворізького ліцею­інтернату з посиленою військово­фізичною підготовкою. За перший рік навчання в ліцеї характер дівчини зазнав сильних змін. Як говорять рідні Анастасії, за цей час вона стала набагато дорослішою, більш відповідальною та дисциплінованою.

­ Мені було боляче дивитись на те, як гинуть невинні люди. Я хотіла чимось допомогти їм. Спочатку я планувала вступити до криворізького медичного коледжу і здобути фахову медичну освіту. Адже хотіла рятувати людські життя.

А потім батько, який, до речі, є діючим військовослужбовцем, запропонував мені більш цікавий варіант -­ вступити до військового ліцею. Іспити сюди я здала без проблем.

В майбутньому я планую стати військовим психологом. Чому саме ним? Справа у тому, що військовослужбовці ­- це незвичайні люди. З війни більшість з них повертається з психологічними травмами. І очевидно, що їм буде вкрай потрібна кваліфікована психологічна допомога.

Біда в тому, що в нашій країні дуже мало військових психологів. А значить цю ситуацію потрібно виправляти. Є ще один варіант моєї подальшої кар’єри ­ розвідка. Але там необхідна особлива підготовка.

Майбутній позивний «Динаміт» для ліцеїстки Карини Демидової обрали її батьки. Вони знають, що дівчина має сильний характер і завжди йде до наміченої цілі. Навіть, якщо є сильні перешкоди.

­ В минулому мій дідусь був військовослужбовцем. Коли я була маленькою, він розповідав мені багато цікавих історій, які з ним сталися в роки військової служби. А коли почалось повномасштабне вторгнення, він захотів, щоб я вступила до військового ліцею.

Батьку дідусева пропозиція сподобалась. Так сильно, що він загорівся бажанням покращити мою фізичну форму. Він став моїм тренером.

Ми виходили з ним на стадіон, бігали та робили різноманітні фізичні вправи. Так я готувалася до вступу в ліцей. Яку спеціальність я виберу, ще не знаю. Але впевнена в одному ­ це буде пов’язано зі спеціальними військами.

Владислав ВОЛОБОЕВ