ВОНИ ЯК ДІТИ

Кореспондент газети «Пульс» вирушила у дорогу до Криворізького психоневрологічного інтернату, який знаходиться у селищі Бурі Вуглі. Цей комунальний заклад, що підпорядковується області, опікується хворими з розумовими вадами та хворими на наркоманію.

Мене зустріли директор інтернату Петро Пінчук та його заступник Тамара Манженко, які показали територію закладу та корпуси.

Петро Арсенович розповів, що зараз тут мешкають 350 чоловік, з яких 46 -­ колясочникі. Пацієнти -­ різні. Є й ті, що перебувають під суворим наглядом. У кожного свій життєвий випадок.

В інтернаті працює 136 осіб. Директор зазначив, що плинності кадрів немає. Але якщо працівник ображає або не може знайти контакт з підопічними, йому краще звільнитися. Проте такі люди трапляються рідко. Петро Арсенович вважає, що найголовніше для кожного, хто тут працює, -­ це повага до підопічних, адже ображати хворих неприпустимо.

Директор розповів, що на території інтернату розташовані п’ять корпусів, два з яких 1946 року побудови. Один зі старих корпусів нещодавно капітально відремонтували німецькі меценати, але й і в інших корпусах непоганий ремонт.

В інтернаті є своя котельна. Петро Пінчук зазначив, що цього року до опалювального сезону заклад готовий, документи в порядку, техогляд приладів проведено.

- У нас також є електрообігрівачі, і можемо за потреби запустити генератор, ­- розповів він. ­- Наразі нам потрібен електрик, щоб його обслуговував. До речі, людина цієї професії буде мати бронь під час військового стану.

Заступник директора Тамара Манженко розповіла, що працює тут вже 40 років.

- Ми зробили велику альтанку для важкохворих, куди можемо їх винести на матрацах, там вони відпочивають. Благодійники побудували нам великий ганок, де хворі гуляють влітку, навіть туалет там є, -­ сказала вона.

І додала, що Криворізький психоневрологічний інтернат під час війни прийняв до себе підопічних з Іллінського та Володимирівського психоневрологічних інтернатів.

- Там завжди обстріли, це біля Нікополя. Наш директор Петро Арсенович організовував автобус, і ми вивезли звідти 46 людей.

- Тамаро Петрівно, хворі у вас перебувають цілодобово? -­ питаю в неї.

- Так. Вони тут зареєстровані, це їхнє житло. Тут вони й лікуються. З ними цілодобово працюють лікар та дві медсестри. Підйом у нас о сьомій годині ранку. Підопічні чистять зуби, вмиваються. Ліжко застеляють хто може, а хто не може ­ тому санітарка допомагає. Ми їх навчаємо у побуті. У нас багато виробів, які роблять підопічні. Волонтери нам привозять матеріал, з нього вони виготовляють, наприклад, картинки. Харчуються люди у нас чотири рази на день, їжа різноманітна.

- А як підопічні відносяться до персоналу?

- Дуже добре, вони нас люблять. Мене називають хто Тамара, хто Петрівна. Вони добрі, завжди посміхаються, вони як діти. Раніше до нас творчі колективи приїжджали з Палацу культури ПівдГЗК. І дитячі групи, і пенсіонери виступали в актовій залі, гості завжди приїжджали з подарунками. Це для хворих людей важливо, їм цікаві нові люди. Навіть йогой вони займалися.

Тамара Петрівна розповіла про потреби інтернату:

- Нам потрібні холодильники та телевізори, може, якась організація допоможе інтернату, бо ті, що є, вийшли з ладу. Посудомийна машина теж поламалась, а перемити посуду треба багато. Було б добре, якби нам її подарували. Почнеться негода, треба розважати підопічних. Нам потрібні настільні ігри, шашки, шахи, конструктори, «змійки», м’ячі для гімнастики, м’які іграшки. А також ­ памперси для дорослих, засоби гігієни, пелюшки.

…Я звернула увагу, що персонал в інтернаті дуже доброзичливий. Побачила кімнату дозвілля, де є роботи підопічних, там затишно, є кондиціонер.

Видно, що про хворих тут дбають: чиста підлога в усіх корпусах, акуратні туалети, випрана білизна, якою застелені ліжка, затишок у кімнатах...

Мені показали кімнату, де знаходиться одяг підопічних. У кожного є власна поличка з прізвищем, де зберігаються особисті речі, постіль: все завдяки персоналу чисте випране.

Я пройшлася до їдальні, де як раз столи були накриті до обіду. Тут готують професійні кухарі, а харчування складається із простих, корисних страв: супів, каш, м’ясних страв, ковбаски, овочевої ікри, молочних продуктів. Роблять кухарі й випічку. Порції розподіляються з урахуванням необхідної енергетичної цінності харчування для хворих людей. Підопічні харчуються за столами по четверо, і кажуть, що дуже смачно їх годують.

Це гідна установа соціального захисту. Підопічні інтернату огорнуті турботою та увагою з боку досвідченого персоналу, який здатен надати всебічну допомогу та підтримку.

КЗ «Криворізький психо­неврологічний інтернат» Дніпро­петровської обласної ради знаходиться за адресою: вул. Треньова, 15. Телефон ­ 067­-344-­62­-62. Якщо ви можете допомогти цим хворим людям -­ зробіть це прямо зараз.

Вікторія Гусакова