НЕБЕЗПЕКА ПІД ВІКНОМ

У кожного двору є своя історія. У когось - це дитячий сміх і зелені алеї, у когось - старі дерева, які пам’ятають ще ті часи, коли тут лише будувалися перші будинки. Але іноді те, що мало б бути окрасою двору, перетворюється на загрозу. Саме так сталося на вулиці Василя Сліпака (колишня Малиновського), де вже кілька років поспіль мешканка старого будинку Катерина Діденко живе під тінню небезпеки, бо сухе дерево у будь-який момент може розбити їй вікно (на фото).

Катерина Максимівна - людина з непростою долею. Вона ліквідатор аварії на ЧАЕС, інвалід, яка віддала своє здоров’я заради країни. А тепер, на схилі літ, залишилася сам на сам із проблемою, яка щодня тривожить її спокій. Жінка мешкає тут уже 66 років і добре пам’ятає, як колись садили ті тополі. Тоді вони були молодими та сильними, а нині перетворилися на висохлі гіганти.

Ще у 2021 році вона зверталася до «УЮТ-2011» з проханням спиляти аварійні дерева. Реакція була, але половинчаста: одне дерево підпиляли, інше залишили недоторканим. І тепер висохлий стовбур стоїть, наче приречений, чекаючи сильного вітру, щоб вирватися з корінням. А коренева система в тополі мілка - тож загроза більш ніж реальна.

Катерина Максимівна не раз писала листи в свою керуючу компанію, але відповідь залишається незмінною: «Ваша заявка прийнята, очікуйте виконання». І очікування триває вже четвертий рік.

Особливо болісно те, що допомогти бабусі немає кому. Її єдиний онук нині боронить Україну в лавах Збройних сил.

- На жаль, у нас усе вирішується лише тоді, коли біда вже стається. Потім кажуть - ми не знали. А я пишу управителю й прошу допомоги давно, - розповідає жінка.

Сумно усвідомлювати, що людина, яка колись рятувала країну від наслідків Чорнобильської катастрофи, не може дочекатися допомоги навіть у своєму дворі. Аварійне дерево продовжує стояти, наче відлік часу до катастрофи.

27.08.2025