ЗАХИСНИКИ

3-1В День Збройних Сил України ми розповімо вам про героїчних криворіжців, які захищають своє місто, свою країну, кожного з нас від російських окупантів. Вони -­ бійці 129-­ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

Всіх захисників України ми вітаємо з їх професійним святом!

«Риба»

Робота саперів ­- це дуже складна і небезпечна справа, вона не пробачає помилок і вимагає надзвичайної сконцентрованості дій. Спокійний і розважливий боєць Михайло з позивним «Риба» став сапером, бо відчув важливість і необхідність своєї місії.

Хлопець закінчив технікум у 2018 році та розпочав строкову службу в армії, після чого продовжив служити за контрактом. Наступного дня після початку повномасштабного вторгнення записався до тероборони й одразу став до справи. Разом із побратимами виставляв мінні загородження навколо рідного міста, щоб стримати просування ворожої техніки. Мінували мости та греблі, підривали периферійні шляхи та потенційно можливі проходи ворога на підступах до Кривого Рогу.

У період визволення від ворога території на Херсонському напрямку, «Риба» у складі підрозділу майже пішки пройшов багато десятків кілометрів у степах, де розташовувалися ворожі позиції, та по населених пунктах, які звільняли Сили оборони.

- Ми першими йшли на ворожі позиції після втечі окупантів, ­- розповідає Михайло. -­ Заходили у місця скупчення ворожої техніки, на тимчасові склади боєприпасів, адже після відступу російські війська покинули безліч замінованої техніки, зброї та усього іншого мотлоху, під якими закладали вибухівку. У помешканнях, де вони перебували, понаставляли розтяжок та прихованих «капканів» з вибухівкою. Ми з міношукачами прокладали шляхи для подальшого наступу наших військ. А коли наші проходили та закріплювалися, ми знову заміновували території, якими міг би прорватися ворог.

Сьогодні підрозділ «Риби» продовжує виконання своїх бойових завдань у зоні відповідальності 129­-ї окремої бригади територіальної оборони. Хлопці перевіряють на предмет наявності мінування території, де облаштовуються спостережні пости й ретельно заміновують підступи до них. Процес цей дуже виснажливий, як фізично, так і емоційно, до того ж ще й відповідальний, бо мало закопати в землю міну, необхідно скласти мапу мінних полів. Але наші бійці справляються, як і сотні разів раніше.

«Манюня»

Який має бути позивний у захисника, зріст якого майже два метри? Звичайно - «Манюня».

Вадим почав свій шлях воїна у 2014-­му, коли був сформований легендарний 40-­й батальйон територіальної оборони «Кривбас». У його складі чоловіком пройдено бойовий шлях від організації блокпостів на автошляхах Донеччини до опорних пунктів під Іловайськом і трагічних подій котла.

У перший день початку повномасштабного вторгнення, разом із бойовими побратимами з «Кривбасу», він прибув до пункту формування місцевої тероборони і, отримавши зброю, знову став на захист України. Спочатку, у складі групи швидкого реагування, зай­мались супроводом та орга­нізацією безпечної роботи РСЗВ. Згодом, у складі зенітно­ракетного артилерійського взводу, боронив небо рідного міста від ворожих ударних безпілотників.

Довелося брати участь у звільненні та зачистках населених пунктів на Херсонському напрямку. Далі, разом з хлопцями брав активну участь у боях під Авдіївкою. Сам, один, з кулеметом впродовж кількох годин прикривав відхід хлопців з пораненими до укріплених позицій.

Зараз разом із підрозділом забезпечує перехоплення і знищення безпілотних літальних апаратів ­ протиповітряну оборону у місцях виконання бойових завдань на північних кордонах України.

Вадим із власного досвіду знає, що «з російською ордою можна розмовляти тільки з позиції сили і військової переваги. До цього йдемо і з цим переможемо!»

«Амстердам»

Криворіжець з позивним «Амстердам» боротьбу за свободу країни почав ще під час Революції Гідності. Був активним її учасником на Майдані та в рідному місті. Згодом пішов служити до Криворізької танкової бригади. Відслуживши три роки, повернувся до роботи на комбінаті «АрселорМіттал Кривий Ріг» розливальником сталі.

- Відверто кажучи, -­ говорить боєць, ­- я був упевнений, що великої війни не буде. Але так сталося. Після повідомлення про вторгнення, одразу пішов до громадського формування самооборони, де знав багатьох ще з Майдану. Але майже одразу зрозумів, що одними блокпостами не обмежиться, тому пішов до тероборони. Разом з побратимами звільняли Херсонщину і далі пішли на Донеччину. Нині виконуємо бойові завдання на спостережних постах. Головне, що поряд люди, з якими багато пройдено, є довіра, є взаємодія і взаєморозуміння. Отже, жодних сумнівів щодо нашої перемоги. Будемо гнати ту нечисть з нашої землі, скільки стане сил! Все буде Україна!

«Литва»

Бійця з позивним «Литва» звуть Рімант. Він за походженням литовець, який народився на російській території, аж за Магаданом. Але зараз є громадянином України та стоїть на захисті держави й своєї сім’ї, бо вважає це своїм громадянським обов’язком.

Разом із дружиною і сином мешкав у Кривому Розі, працював на підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг» у вальцетокарному цеху.

- Коли до України увірвалися непрохані «гості», я пішов захищати сім’ю, Кривий Ріг і Україну, бо хтось же має це робити, -­ говорить захисник. -­ На пункт формування підрозділів тероборони пішов у перші ж дні. Дружина сподівалася, що спершу про все розпитаю і повернусь додому, але довелось їй зібрати якісь речі та привезти до розташування. Відтоді виконуємо бойові завдання по всіх напрямках, куди спрямовували бригаду. А сім’я чекає вдома. Так вже склалося з давніх часів: чоловік має захищати сім’ю, дім та рідну землю. До того ж, син росте, хочеться, щоб він жив у вільній країні вільною людиною. Щодо окупантів, то тут усе ясно -­ помилилися вони, коли вирішили прийти до нас з війною. Наваляємо їм! Все буде Україна!

«Рамзес»

Роман працював на металургійному гіганті в Кривому Розі змінним майстром основної виробничої дільниці. Про повномасштабне вторгнення довідався на робочому місці саме тоді, коли все і почалось.

- У соціальних мережах почали з’являтись повідомлення про обстріли та ракетні удари по українських містах. Це був справжній шок. Не довго думаючи, пішов на пункт формування підрозділів територіальної оборони, оскільки переконаний, що це має бути вибір усіх справжніх чоловіків, які усвідомлюють, за що та заради чого ми воюємо -­ майбутнього наших дітей, життя в цивілізованому суспільстві, за вільну країну та щоб нам не нав’язували, що робити і як жити. Ми воюємо за свою свободу, -­ розповідає він.

На даний час захисник з позивним «Рамзес» пройшов бойовий шлях від початку визволення Херсонщини і далі по береговій лінії Каховського водосховища. Потім Авдіївка, де під час виконання бойового завдання отримав поранення. Лікувався та, пройшовши реабілітацію, повернувся до побратимів.

- Звичайно, повернувся служити. Зброю тримати можу, отже, маю захищати рідних і Україну, -­ каже «Рамзес».

«Нео»

Боєць з позивним «Нео» працював на підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг» слюсарем-­ремонтником. Після початку повномасштабного вторгнення разом із товаришем отримали повістки, та з моменту призову разом захищають Україну у складі одного з батальйонів 129-­ї окремої бригади.

Його бойовий досвід не відрізняється якимось різноманіттям від того, що пройшли поряд побратими з підрозділу. Але частенько згадуються ті декілька важких діб оборони на одному з опорних пунктів під Авдіївкою, та вже й на нинішньому місці, в районі виконання бойових завдань, якась занадто самовпевнена ворожа група вчинила спробу взяти наших хлопців у полон.

- Була у нас пригода нещодавно, хотіли взяти нас у полон. Ну, ми їм чітко дали зрозуміти, що не з тими вони зв’язалися. Колектив у нас дружній! Один за одного і за Україну порвемо будь-­кого. Так і воюємо потихеньку. Переможемо! -­ розповів «Нео».

Веселий і усміхнений, він переконаний та впевнений у перемозі, що буде здобута усім українським народом.

 Сергій КОРОТАЄВСЬКИЙ