Шанс на реабілітацію

Верховна Рада ухвалила загалом законопроект №12095 про добровільне повернення на службу тих, хто вперше самовільно залишив військову частину або дезертував.

Документ передбачає, що відкриті кримінальні провадження за статтями про самовільне залишення частини та дезертирство щодо військових, які добровільно повернулися, не будуть підставою для відмови їм у продовженні служби та дії контракту.

Таким військовим відновлять виплати забезпечення, пільги та соціальні гарантії.

Процедура, передбачена законом, дозволить добровільно повернутися на службу без затримок, пов’язаних із тривалими судовими чи слідчими процесами.

Роз’яснити всі юридичні тонкощі, які ховаються у цьому документі, ми попросили криворізького адвоката у галузі права Сергія Дороша.

­ Сергію Петровичу, що дає цей закон тим людям, які з різних причин залишили свої військові підрозділи під час війни?

- Насамперед, ця процедура, передбачена законом, дозволить військовослужбовцю добровільно повернутися на службу, без затримок, пов’язаних із тривалими судовими чи слідчими процесами, тобто цей закон потрібен для спрощення механізму повернення бійця до ладу.

А якщо дивитися глибше, то держава зацікавлена у тому, щоб повернути живу бойову одиницю знову до ладу.

Наразі справу військовослужбовця, який самовільно залишив частину, розглядають прокуратура, ДБР, суди та СБУ. Це дуже довго і розтягується за часом.

Сподіваюся, коли буде остаточно ухвалено закон, а він ще не підписаний президентом і не опублікований, весь процес щодо СОЧ (самовільне залишення частини -­ прим. авт.) вирішуватиметься набагато швидше.

До таких людей застосовуються зараз статті 407Самовільне залишення частини") та 408 ("Дезертирство"). Так от, за новим законом, якщо вони виявлять бажання повернутися до ладу, то не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

При цьому треба враховувати, що згоду на їхнє повернення має дати командир частини. І необов’язково це має бути військовий підрозділ, який залишив боєць. Якщо командир іншої частини буде згоден прийняти цю людину до свого штату, то можна буде скористатися цим шансом.

Все це можна вирішити, але є і виняток із правил. Якщо у СОЧ це перша кримінальна справа, і раніше він не порушував закону, якщо сьогодні все гаразд, то боєць за рішенням суду повертається до військового підрозділу.

­ Частіше всього з якої причини самовільно лишають військову частину?

- У більшості ­- через командирів. У мене були випадки, коли солдати скаржилися на хамське ставлення до старших за званням. Непоодинокі випадки та рукоприкладства.

А ще -­ накази, які, на думку солдата, нездійсненні фізично. Якщо у військовій частині командир для своїх підлеглих і брат і батько, там випадки самовільного залишення частини чи дезертирства, я впевнений, зведені нанівець.

Інший випадок, коли бійцю реально зриває дах. Людина з перших днів війни перебуває на передовій. Без ротації мало хто такий тягар відповідальності витримає. І не лише фізично, а й психологічно. Людина просто втомлюється. Відпустка на 10 днів, яку він отримує, мало допомагає.

Хоча у кожного по-­різному. Ось у мене є товариш, він також уже третій рік без відпустки. Впевнений на всі 100 відсотків: він не побіжить. Він настільки мотивований, що ніколи не залишить своїх побратимів наодинці з ворогом.

­ У твоїй адвокатській практиці як вирішувалося юридично питання з людиною, яка самовільно залишила частину чи дезертувала?

- До мене нещодавно приходила жінка, сказала, що ховає сина. У нього не склалися стосунки у частині з командирами, і він втік додому. Я одразу їй сказав, що її синові треба себе легалізувати.

Насамперед, прийти до прокуратури та здатися. Сказати: я з такої причини залишив службу, не ховаюся і хочу служити далі. Але не в тій частині, яку самовільно покинув.

Залежно від ступеня тяжкості вчиненого ­ а ця людина вже "ходить" під двома статтями, про які я говорив, ­ у прокуратурі визначать, залишити її під вартою в СІЗО або відпустити додому, попередньо взявши з неї підписку про невиїзд. У мене було два клієнти, вони чекали на суд у домашніх умовах.

­ Жінка послухалася тебе?

- Сказала, що подумає та передзвонить. Вже два тижні мовчить. Це їхнє рішення, але наслідки будуть тяжкі. Адже я можу надати клієнту супровід до прокуратури.

Якщо людина, що покина частину, так і не наважиться про себе заявити, що її чекає в подальшому?

- Якщо людина не скористається і цією лазівкою, я говорю про новий закон, то її колись таки зловлять. До суду і, повірте мені, після суду він сидітиме за ґратами.

За статтями 407 та 408 УКУ йому загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі. Наприклад, якщо у 2022 році за цими статтями можна було відбутися умовним терміном, то починаючи з минулого року всі рішення судів були на користь реального відбування покарання винного.

­ Із цим питанням розібралися. Сергію Петровичу, а з яких ще питань до вас звертаються військовослужбовці?

- Дуже багато звернень щодо шлюборозлучних процесів. Нещодавно був у мене солдат. Говорить, що "рога" йому каску тиснуть. Дружина у Польщі, повертатися не збирається, та й не одна вона там зараз. Ситуація неприємна, але розв’язна.

Розвести зараз нескладно, достатньо від одного з подружжя дозволу на розлучення без прямої участі у суді. Якщо один із подружжя живе за кордоном, то цей документ можна запевнити на місці у нотаріуса. А потім переслати сюди.

Бувають інші випадки. Приходять дружини військовослужбовців, кажуть, що не можуть більше жити під одним дахом зі своїм благовірним. Розповідає, що чоловік прийшов з війни дратівливий, злий і постійно дошкуляє причіпками. І тут я вже починаю виступати у ролі психолога. Кажу, якщо це не зовсім безнадійний випадок, то може варто потерпіти.

Адже дружина ­ це перший помічник. Саме вона, а ніхто інший, може допомогти повернути чоловіка до соціуму. Маленькими кроками, потихеньку, але спробувати зберегти сім’ю.

Я маю досвід, я можу щось порадити. А не лише сипати статтями із Сімейного кодексу. Якщо бачу, що людина не хоче, даю листок та ручку, щоб писала заяву про розлучення.

­ Я знаю, що великою проблемою лишається питання із виплатами для військовослужбовців?

- Так, це вічне питання. У мене нещодавно був один випадок. Прийшла до мене людина і каже, що їй військова частина заборгувала 1,5 млн. гривень. Віддавати не хочуть, посилаючись на те, що він їх не заробив. Я надіслав до частини адвокатський запит і... ви не повірите, йому виплатили всю суму. І тут пощастило. Найчастіше доводиться йти до суду. А це довго та дорого.

­ Уклоністи часто звертаються до вас?

- Я коли з ними спілкуюсь, бачу, що у них відсутня мотивація. Більшість відчуває тваринний страх перед невідомим. Кажу їм: якби я був на передовій ­ теж боявся. То чим ти кращий за мене? Хоча я не можу їх звинувачувати. Кожна людина переживає лихо по-­різному.

Є ще для мене один важливий момент. Я не хочу ходити територіальними центрами комплектації військовослужбовців. У нас із ТЦК, скажімо так, деяке непорозуміння.

А ще я не знаю, якщо прийду з ухилистом до ТЦК, чи не зроблю я йому гірше. А ось перед походом туди, якщо людина вирішиться, то я можу її проінструктувати. Тут ­ як у лікарів, головне ­ не нашкодити.

­ Ще одна важка тема, яку я не можу обійти. Яка роль адвоката у пошуку зниклих безвісти?

- Звичайно, впливати якось на ситуацію, коли людина, можливо, знаходиться на непідконтрольній Україні території, я не можу. А ось змусити наші компетентні органи працювати та шукати людей ­ можу.

Розповідаю схему, як це все має відбуватися насправді. На прикладі зі своєї практики. Потенційний клієнт шукає свого сина, доньку чи чоловіка в соціальних мережах ворожої країни, сподіваючись на те, що там побачить свою рідну людину, яка зараз у полоні.

Далі йде процес переведення людини зі статусу зниклої безвісти у статус військовополоненого.

Береться відео­ та фотоматеріал, де, можливо, зображено ту людину, яку шукають. До них додають довоєнні фотографії. Проводиться експертиза. Вона називається габітоскопія.

Я допомагаю складати запит на проведення експертизи. Після отримання її результатів надсилаю слідчому копії документів.

Той у свою чергу зобов’язаний передати всі матеріали до Дніпропетровського інституту судової експертизи. Далі документи вирушають до Координаційного центру військовополонених при МВС України та Центру реєстрації людей, які зникли безвісти.

Якщо сумнівів у комісії немає, то людину зі статусу зниклої безвісти переводять у статус військовополоненого. Це велика робота, яка дозволяє подати його до списку обміну. При цьому слід не забути повідомити про всього командира тієї військової частини, де до полону знаходився цей військовослужбовець.

Єгор Добридень

27.11.2024