«Хочу подякувати тим, хто мені допоміг»
Олена Петрівна - наша постійна читачка. Пенсіонерка мешкає в будинку №96 по вулиці Співдружності, який знаходиться біля дитячого майданчику, де 4 квітня загинули діти й дорослі. Це був найтрагічніший день у житті нашого міста з початку повномасштабної війни.
Зараз жінка мешкає сама. Вона ходить лише за допомогою ходунків, тому майже не виходить з дому. Коли стався вибух, пенсіонерка сиділа на стільці в спальні. Вибухова хвиля «пройшлася» через усю її квартиру наскрізь, вибивши вікна і з боку дитячого майданчика, і з боку двору, тобто у всіх трьох кімнатах та на кухні.
Як працюють наші геологи
Нещодавно геологи Кривбасу відзначили професійне свято. Чим зараз займаються представники цієї знакової професії?
Сьогодні багато наших розвідників і дослідників земних надр працюють далеко за межами рідного міста. Але затребувані вони і на Дніпропетровщині.
Вчительки вийшли в рейд
Для запобігання дитячій бездоглядності й безпритульності, профілактики правопорушень серед неповнолітніх головний спеціаліст служби у справах дітей Довгинцівського райвиконкому спільно із соціальним педагогом Криворізької гімназії №109 організували профілактичний рейд «Діти вулиці».
У рамках заходу проведено профілактичні бесіди з підлітками щодо шкідливих наслідків вживання алкоголю, тютюнопаління, правопорушень, а також дотримання громадського порядку й недопущення перебування на вулиці в період комендантської години.
Нагадуємо, що батьки несуть персональну відповідальність за виконання обов’язків стосовно виховання та забезпечення своїх дітей.
ЯК ЗАНЕПАДАЛА ШАХТА
Для багатьох людей найбільшим страхом є невідомість, або, іншими словами, «що буде завтра». Саме з таким відчуттям зараз живуть понад дві тисячі шахтарів живуть і не знають, що чекає їх попереду.
Але давайте повернемося на 10-15 років назад. Шахта була місцем, куди прагнув потрапити чи не кожен чоловік нашого міста. Високі зарплати, підземний стаж, престижна робота - щоб влаштуватися на шахту, тобі потрібно було бути або сином якогось працівника, або чекати, поки хтось піде на пенсію. Особисто я не застав тих часів, але, як розповідали мої вже колишні колеги, ще 5-10 років тому шахта була не просто місцем роботи. Вона надавала чимало переваг. У гірників були найдовші відпустки - 2 місяці, путівки на море «за копійки», путівки для дітей у табори, премії. На кожній шахті діяли свої футбольні команди, активно працювала молодіжна організація, де молоді працівники брали участь у різноманітних заходах. Словом, негативні умови роботи в шахті було чим компенсувати.
Коли твоя вулиця зникає з карти: як мешканці Джанкойської залишилися сам на сам із комунальною бідою
Комунальні проблеми в останні роки дедалі більше відчуваються мешканцями нашого міста. Хтось довго чекає заміни труб опалення чи водопостачання, в когось тече дах, а комусь не можуть прочистити каналізаційні колодязі. Причина, як і в інших українських містах, одна - брак фінансування та персоналу в комунальних службах. Але бувають і зовсім абсурдні ситуації: коли проблема є, але вирішити її неможливо, бо... вулиця раптово «зникла» з карти обслуговування.
Із такою ситуацією зіткнулися мешканці вулиці Джанкойської, що в приватному секторі в Центрально-Міському районі. Володимир Багмет мешкає тут вже майже 30 років. Проблема із забитими каналізаційними колодязями йому знайома, але раніше все вирішувалося швидко: подзвонив, приїхали, почистили - і поїхали. Але цього разу все вийшло зовсім інакше.